04.05.2020
  89

Олег Шаров. Вступ 2020

Розпочався карантинний травень. Дедалі більше ознак майбутнього ослаблення карантину і все менше сподівань, що обмеження будуть скасовані повністю.

1. У соціальних мережах вчергове розганяється зрада про необхідність скасування ЗНО, ЄВІ, ЄФВВ тощо в умовах обмежувальних заходів. Іншими словами, нам пропонують проміняти доброчесність на безпеку, але забувають попередити про те, що недоброчесна безпека не є безпекою.

У другій половині квітня керівництво Міністерства освіти і науки неодноразово наголошувало на дотриманні принципів забезпечення якості освіти та використання для цього інструментарію рівного та справедливого доступу до вищої освіти з дотриманням необхідних безпекових регламентів. Врешті, слід усвідомити, що неякісна вища освіта не дає нічого, крім папірця про вищу освіту. Одним з ключових факторів неякісності вищої освіти є неготовність і невмотивованість до навчання певної частини здобувачів освіти. ЗНО, ЄВІ та ЄФВВ забезпечують доступ до вищої освіти більш підготовленим та вмотивованим вступникам. Чесність цих іспитів перевірена роками та визнана суспільством. Дотримання безпекових регламентів у пунктах тестування можна забезпечити набагато краще, ніж у хаосі вступних іспитів та поспішному відвідуванні вишів у різних регіонах країни. У самому гіршому випадку варто розуміти зв’язок: якщо принципово неможливо провести ЗНО, то і розпочати новий навчальний рік також неможливо з тих самих причин.

2. Нам усім доведеться жити, працювати, навчатись, забезпечувати якість освіти та ефективність управління в умовах соціального дистанціювання. Ліки та вакцина від коронавірусу будуть винайдені, випробувані та достатньо поширені, але для цього замало двох або чотирьох місяців. Тому 2020/21 навчальний рік буде роком випробувань педагогічної майстерності, креативності та цифрової обізнаності освітян.

Два масштабних завдання трансформації освітнього процесу вже зрозумілі і мають бути враховані кожним закладом вищої освіти при плануванні наступного навчального року. Перше, великі лекційні потоки будуть неможливі в умовах обмежувальних заходів. Не берусь прогнозувати критерій наповненості лекційних аудиторій: кількість присутніх, площа на одну людину чи мінімальна відстань між присутніми тощо. За всіх обставин зберегти лекційні заняття в теперішньому вигляді буде проблематичним. Єдина для усіх університетів та коледжів відповідь на цей виклик неможлива, тому кожному доведеться зважувати можливості дистанційного опрацювання теоретичного матеріалу, проведення лекцій з малою кількістю здобувачів освіти, винесення частини лекційного матеріалу на семінарські чи практичні заняття тощо. Друге, має бути подолана «дитяча хвороба» перевантаження самостійної роботи студентів. Наразі надходять скарги на надання студентам завдань щодо читання фантастичних обсягів навчальної чи наукової літератури або написання валу трудомістких і беззмістовних письмових робіт. Вочевидь, закладам освіти доведеться навчитись регулювати та контролювати самостійну роботу з метою підвищення її ефективності, що неможливо без системного осмислення її обсягів, форм організації та притомних інструментів контролю.

3. Останній час МОН толерує менеджеріалізм у державних закладах вищої освіти, який передбачає баланс широких повноважень та відповідальності демократично обраного керівника. Важливою запорукою успіху в цьому є забезпечення рівних умов учасників виборчого процесу в закладах освіти. Необхідним інструментом для забезпечення рівних умов учасників ректорських перегонів є призначення тимчасового керівника закладу на час проведення виборчої кампанії не з числа її оголошених або потенційних учасників. У квітні МОН наштовхнувся на дві спроби підміни менеджеріалізму звичайнісіньким феодалізмом, при якому найбільш імовірні претенденти на перемогу з числа попередніх керівників закладів ставлять державі ультимативні вимоги щодо збереження свого повного адміністративного контролю над виборчим процесом. При цьому не бракує підконтрольної масовки з АУПу, ректоратів, вчених рад, громадських об’єднань, а також звернень до вищих посадовців держави, народних депутатів або спроб втягнути у вир подій судову систему. Далі з’являються шедеври комунікації: одні волають про «рейдерський захват» закладу вищої освіти його засновником (відчуваєте абсурд!), інші – пишуть про порушення свого конституційного права на фактично повний контроль над виборчим процесом (і де таке передбачено в Конституції?).

Не буду утаємничувати. Мова йде про Донецький національний університет імені Михайла Туган-Барановського в Кривому Розі та Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини. Прошу усіх небайдужих підказати двом дуже поважним професорам – Чернезі Оксані Богданівні та Безлюдному Олександру Івановичу – сміливо йдіть на вибори і перемагайте, якщо дійсно маєте авторитет у колективі, програму на перспективу та команду для її втілення. МОН завжди визнає і поважає результати чесних виборів, натомість зовсім не збирається створювати для будь-кого з претендентів ексклюзивних умов для контролю над виборчим процесом. Затягування фронди ніколи не йде на користь розвитку закладів вищої освіти та їх колективів.

4. Директорат вищої освіти і освіти дорослих наполегливо працює над імплементацією Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення освітньої діяльності у сфері вищої освіти» та Закону України «Про фахову передвищу освіту», окрема тема – термінові рішення для мінімізації наслідків коронакризи у вищій та фаховій передвищій освіті. Сподіваюсь, що в наступному дописі вже буде можна продемонструвати своєрідний реєстр нових ухвалених рішень.

Від усього колективу бажаємо здоров’я та наснаги, стійкості та терпіння. Пандемія мине. Україна FOREVER.